Аудіо інсталяція.
Донецьк з’явився як робоче поселення довкола металургійного заводу, заснованого в 70-х роках XIX ст. Гудок цього заводу, що відзначав для робочих початок та кінець робочої зміни, з 1873 року лунав щоденно і залишається важливим, безпомилково впізнаваним символом міста.
В дитинстві я часто уявляла собі виюче в далечині величезне чудовисько і воно ніколи мене не лякало, а, навпаки, заспокоювало. Це монотонне виття дивного походження лунало щодня протягом всього мого життя. М’яко казало мені, що час прокидатися і йти до школи, потім до інституту. Ввечері укладало спати. Що не траплялося би в житті, це виття повертало мене в стан хвилинної мрії. В 27 років я покинула Донецьк. Першого ж дня в новому місті, в новій квартирі я зрозуміла, що мені бракує чогось важливого. Те, що я не вдома, казало мені не стільки довкілля, скільки відсутність рідного далекого виття в певні години.
Протягом усієї своєї історії гудок замовкав три рази. Вперше в 1941 році підчас другої світової війни. Вдруге в 60-ті роки, коли в СРСР розгорнулася масштабна кампанія боротьби з галасом. Втретє гудок вимкнули влітку 2014 року, коли на сході України вже точилися активні бойові дії. Для мене гудок замовк в березні 2014 – коли я востаннє була вдома. Я чекаю на той час, коли почую його знову, я мрію повернути те заколисуюче відчуття, коли все здається незначним, крім цього звуку, що відносить тебе до спокійного мирного минулого.
