Фотографія. Серія з 19 керамічних пластин. Розмір: 10 x 15 см.
Я випадково знайшла цю плівку одразу після початку окупації, в той день, коли отримала папірець о тим, що я переселенка, коли перебирала всі свої речі, готуючись до від’їзду. На цій плівці відбитки пейзажів найулюбленішого місця нашої родини, де ми проводили наші вихідні, літо…
Після мого першого року навчання в Києві я приїхала додому і ми всією родиною поїхали до Юркіно, далеко від цивілізації, і жили там під відкритим небом, зустрічали і проводжали світанки та заходи, ловили рибу і цілий тиждень були просто щасливі. Саме тоді я зробила величезну кількість фотографій, наївних, перші свої кроки в “актуальному мистецтві”, але так і не надрукувала ці фото.
И ось за 10 років розпочалися війна і окупація, я назавжди загубила це місце, і навіть якщо воно колись до мене повернеться, воно не буде таким як раніше, таким самим диким, незайманим, чистим і наївним. Незважаючи на те, що я зробила ці фотографії, коли мені було всього лише 16 років, на них мрія, щастя, за ними стоять розчарування і біль, розлука і прагнення схопити той шматочок дому, який більше ніколи ним не буде.
Надруковані на керамічних пластинах, як портрети для надгробків, ці фотографії стають своєрідним пам’ятником втраченому минулому.
